З 30 листопада по 2 грудня 2017 року в Україні пройшла конференція «Пошук майбутнього національної мережі ОГС України», організована Ресурсним центром ГУРТ у співпраці з Київським офісом Інституту Кеннана, мережею ОГС Естонії (NENO) та Українським Католицьким Університетом за фінансової підтримки урядів Швеції та Естонії. Вона об’єднала більше 80 учасників з України, а також гостей з-за кордону. Переважно захід зібрав лідерів ОГС – керівників численних громадських організацій та благодійних фондів.
- Мережа організацій громадянського суспільства України може бути важливим каналом горизонтальної комунікації та механізмом впровадження інновацій. Мережа підвищить спроможність окремих організацій, що до неї входять, допоможе впливати на владу, донорів і суспільство. Мережа підсилить кожного з учасників та відкриє можливості для зростання та збільшення ефективності. Мережа дозволить українському громадянському суспільству стати паритетним учасником діалогу з органами центральної та місцевої влади, а також національними та міжнародними донорськими організаціями.
Фасилітатором зустрічі виступив Джо Тьопфер, консультант із розвитку організацій та менеджменту. Робота на конференції проводилася за його методикою: формат передбачав аналіз минулого та сьогодення і пошук майбутнього, учасники працювали в малих групах та робили загальні презентації, дискутували та продукували ідеї. Впродовж трьох днів гості конференції мали змогу познайомитися та поспілкуватися, як в робочих групах, так і особисто. І в підсумку – розробити спільне бачення національної мережі організацій громадянського суспільства в Україні.
На початку першого дня конференції учасники сфокусувалися на минулому (від 2000 року до сьогодення): згадували як особистий досвід, так і важливі події в Україні і світі. Результатом роботи стало велике «панно», на яке вписали Обаму і Трампа, 11 вересня і кризу 2008 року, «Кучму геть» і війну Росії з Грузією, розширення Європейського Союзу і війну України з Росією.
Після того, як учасники проговорили результати аналізу минулого громадянського суспільства в Україні та впливу глобальних факторів, вони перейшли до сучасності. Наступним завданням учасників було у форматі «мозкового штурму» згадати актуальні суспільні тенденції, що впливають на формування національної мережі ОГС України, та визначити їхню спрямованість та важливість. «Мапа роздумів» явила собою результат загальної інтелектуальної співпраці учасників.
Впродовж другого дня учасники продовжили аналізувати сьогодення і розмірковували, як тенденції, які вони вчора визначили, пов’язані з діяльністю їхніх ОГС. Далі учасники продовжили роздуми над своєю роботою в аспекті досягнень та недоліків. Як з’ясувалося, представники ОГС пишаються довірою до них, результатами власної діяльності, наполегливістю, волонтерством, досвідом, наявністю зв’язків. Але їм було прикро через те, що співпраця з владою проблематична, суспільство пасивне, реформи неефективні, управлінці ГО недостатньо кваліфіковані та професійні. Також присутні згадали, що: в їхній діяльності багато звітності, вона забюрократизована, існує проблема формального підходу до виконання проектів, корумпованості ГО, невідповідності їхньої діяльності реальним потребам суспільства, тому інколи мобільні волонтерські ініціативи бувають ефективнішими, ніж “старі” інституціалізовані організації.
Завершивши аналіз, гості конференції перейшли до власне формування сценаріїв майбутнього. Цим вони займалися і в останній, третій, день події. Пошук бажаних сценаріїв розбудови національної мережі ОГС в Україні відбувався зокрема і в креативній формі: учасникам запропонували уявити, що на календарі 30 листопада 2020 року, і всі їхні мрії втілені в життя. Останнім кроком було узгодити шляхом колективної роботи всі бажані сценарії та викласти підсумки у формі реальних дій: що зробити, з чиєю допомогою і в які терміни.
Окрім оформлення результатів інтелектуальної праці представників ОГС в певні підсумки напрацювань у документованій формі, одним з ефектів заходу стала самоорганізація учасників, які створили власний віртуальний мережевий простір для знайомства, обміну думками та співробітництва. І в якому, можливо, будуть взаємодіяти й надалі. Ресурсний центр ГУРТ, як організатор, успішно виконав свою роль мережевого агента та драйвера створення простору для взаємодії, платформи для комунікації лідерів ОГС України.
Думки і коментарі учасників та організаторів конференції:
Богдан Маслич, виконавчий директор Ресурсного центру ГУРТ: РЦ ГУРТ не прагне когось «усиновити» або очолити. Нам потрібна мережа ОГС, щоби брати в ній участь, а не «сісти» на неї зверху. У нас є стратегічний план, і там є такий пункт – «посилення впливу організацій громадянського суспільства в Україні». І ми щиро вважаємо, що така мережа – це інструмент для реалізації цього пріоритету. Те, що напланували впродовж конференції учасники – це не наше, ми не присвоюємо це собі і не візьмемо за це відповідальність. Але ми з радістю готові надати всі доступні нам активи, щоби ваші благі плани здійснилися.
Василь Романюк, посольство Швеції в Україні, координатор проектів співробітництва: Майбутнє національної мережі ОГС в Україні повинно базуватися на засадничих принципах дотримання прав людини, на тій філософії та цінностях, які зокрема намагається просувати Швеція. Це – недискримінація, рівна участь, прозорість та підзвітність. До усіх процесів прийняття рішень повинні бути залучені всі члени суспільства: і старе покоління, і молоде, і вразливі верстви населення, і меншини, незалежно від їхнього економічного чи соціального статусу, освіти тощо. Прийняття рішень, прозорість витрат, формування концепцій, ідей – все це повинно бути предметом публічного обговорення, дискусій. Експертне середовище може казати, що знає краще як зробити, але почути потреби і голос кожного є важливим для всеохоплюючого процесу. Також необхідним є звітування перед цільовою аудиторією, стейкхолдерами, громадою, суспільством. Тобто: нікого не виключаємо, всіх включаємо, чуємо та звітуємося. Це універсальний правозахисний підхід.
Катерина Данілова, представниця Мережі ОГС Естонії (NENO): Мені подобається те, що тут, на конференції, представлені різні думки: і критика, і аргументована критика, і заперечення. Учасники не говорять однакові речі. А також те, що відбувається пошук не тимчасового компромісу, а справжнього рішення. Бо компроміси на довгих дистанціях не діють. А треба випрацювати такі рішення щодо розвитку ОГС, які би задовольнили усіх.
Павло Худ, директор Школи журналістики Українського Католицького Університету (УКУ): Дуже важливо, що люди зійшлися разом і створилася атмосфера, коли вони між собою взаємодіють. Сьогодні ГУРТ виступив цією об’єднуючою ланкою. ГУРТ не каже що робити і як робити, але він допомагає людям спілкуватися. Зрозуміло, що коли подія закінчиться, люди втратять це фізичне відчуття присутності один одного і не будуть активно взаємодіяти. Почасти люди живуть і працюють паралельно, а важливо, щоби був хтось, хто допоможе їм перетнутися. Повинен бути той, хто спонукає до взаємодії. Ми повинні бути в мережі, і завдання ГУРТа, як мережевого агента, допомагати ОГС взаємодіяти.
Іван Харченко, голова правління ГО «Пролісок-Бердянськ»: Громадським організаціям однозначно потрібно об’єднуватися в мережу. Бо ми вже багато років про це говоримо, і можемо ще стільки ж розмовляти. Мережа буде підвищувати спроможність окремих організацій, що до неї входять, впливати на владу, на донорів і на суспільство в цілому. Єдине питання – як це має бути, чи юридично оформлена організація, чи якось інакше. Юридично оформлена буде «зрозумілішою» для донорів і влади, з нею легше співпрацювати. Але можна створити і горизонтальну структуру, як нам розповіли в Естонії, за принципом «морської зірки». Коли, наприклад об’єднуються три найсильніші організації, а в них уже є свої локальні партнери і так далі. Також важливе питання репутації. Щоб організації, які входять до цієї мережі, не були «одноденними», щоб в них був досвід роботи. Тут організаційна структура може заважати, оскільки при підписанні меморандуму про співпрацю або іншого офіційного договору буде складно вивести зі складу об’єднання організацію, що не виправдала довіру. У разі відсутності офіційно закріпленої структури це зробити простіше. Ще одна загроза – це співпадіння з регіональною структурою. Наприклад, якщо є обласні осередки і є районні, то обласні будуть домінувати. І тут два варіанти – або зруйнувати цю регіональну структуру, або очолити її. І знову наголошую, що важливою є репутація. Якщо є в регіоні організація, якій довіряють, то з нею захочуть об’єднуватися інші. А якщо буде якась організація, яка не захоче чи буде проти, – будь ласка, створюйте свою мережу.
Ганна Кіященко, голова Полтавської філії Суспільної служби України: Я вже давно беру участь у цьому проекті, їздила з ініціативною групою до Естонії для отримання досвіду створення такої мережі. Вважаю, що дуже важливо бачити одне одного на таких заходах, дізнаватися, хто чим займатися, щоб потім залучати одне одного до різних проектів. Мені здається, що треба створити декілька мереж чи асоціацій. І щоб вони об’єднувалися для вирішення певних суспільних проблем, об’єднувалися спільною метою, коли треба щось зробити. Це такий проблемно-орієнтований підхід. Ми намагалися щось подібне зробити серед організацій Полтавської області, а якщо це буде всеукраїнська мережа – то це матиме більше впливу.
Станіслав Жолудєв, ВГО «Комітет виборців України”, голова правління: Важливість створення мережі ОГС для мене зрозуміла вже давно, я був учасником ініціативної групи ще в 2006 році. Але, на жаль, у нас громадські організації (як і партії) – «лідерського типу», кожен носиться із своєю «самістю». Частково це виправдано, багато хто є експертами в тих питаннях, якими вони займаються. Але коли мова йде про об’єднання, починається перетягування ковдри. Люди вдаються у такі деталі, які на даному етапі не актуальні: хто буде отримувати кошти, яких ще немає, хто буде їх розподіляти, якими сферами діяльності будемо займатися. Потрібно, аби відбувся переламний момент, аби усі припинили бачити лише своє і відкрилися. Але не всі спроможні сприймати нову інформацію. Як влучно хтось помітив, сьогодні тут зібралася вікова група +/- 40 років, а молоді тут немає. Тут представлений такий віковий зріз, який стереотипно мислить, перебуває в полоні певних ідей, важко сприймає зміни. Ми говоримо про майбутнє без молоді. Звісно, в плані концепції, загальної організації – молодь цього не зробить, Ми повинні дати їм готову діючу модель, працюючий механізм, але впроваджувати все це повинні ті, хто прийде за нами.
