Влітку 2018 року учасники ініціативної групи зі створення Національної мережі ОГС України відвідали Фестиваль думок в Естонії, що традиційно збирає представників неприбуткового сектору, урядовців, журналістів і просто активних громадян для обговорення різноманітних питань суспільного розвитку. На воркшопі керівники українських ОГС вивчали питання менеджменту заходів такого формату, спираючись на естонський досвід.

Навчання для менеджерів українських ОГС проводила комунікаційна менеджерка Фестивалю думок в Естонії впродовж 2015-2017 років Катерина Данілова: «Формат фестивалю сприяє тому, щоб дискусії, які тривають у суспільстві, були аргументованими й продуктивними, щоб активісти пропонували шляхи вирішення проблем, а люди навчилися слухати один одного. Ми надаємо майданчик, де представники різних сфер діяльності можуть поспілкуватися між собою, поставити запитання міністру або виразити власну думку, зробити перший крок до діалогу. Звісно, на фестивалі неможливо вирішити всі проблеми, але це змога розвинути дискусійну культуру», – прокоментувала Катерина Данілова.

Фестиваль думок працює у формі майданчика для обговорення та пошуку шляхів вирішення різноманітних питань. Мета подібних заходів – насамперед налагодження суспільного діалогу, підвищення якості культури спілкування та ведення дискусій. В рамках проекту «Побудова Національної мережі ОГС України 2» фестивалі думок планується провести в п’яти містах України.

«На мою думку, формат фестивалів думок навіть корисніший для України, ніж для Естонії. У нас не вистачає навичок культурної та ефективної дискусії. Нам важливо навчитися слухати чужі ідеї та аргументовано доносити свої, тобто доводити на рівні аргументів, а не емоцій. Перелік тем для обговорення безкінечний: від виховання дітей до питань корпоративної відповідальності. Думаю, дискусійний формат буде цікавим і бізнесу, а не лише громадським активістам», – прокоментувала голова правління ГО «Фонд «Професійний розвиток Харкова» Ірина Фоменко.

Відповідно до методики програма фестивалю формується навколо обговорення важливих питань для громади. Учасники ознайомилися зі специфікою роботи модератора у налагодженні продуктивного діалогу в процесі пошуку шляхів вирішення суспільних проблем.

«Мені було цікаво почути про формат обговорень і деталізацію тем. Організаційні питання типові для багатьох масових подій, а от формат дискусії відрізняє фестиваль думок від інших подібних заходів. У Полтаві ми визначили напрями обговорень, а оргкоманда з модераторами вже формуватиме теми. Плануємо рухатися в таких напрямах, як культура, соціальна відповідальність та вирішення проблем ОТГ. У громадах часто виникають конфліктні ситуації через нестачу інформації та комунікації, а в дискусії вони можуть дійти згоди. Для мене фестиваль думок – це насамперед майданчик для комунікації та зниження соціальних конфліктів», – зазначила голова громадської організації «Нова Полтава» Юлія Городніченко.

Воркшоп із планування та організації фестивалів думок відбувся в рамках проекту «Побудова Національної мережі ОГС України 2», що виконується Ресурсним центром ГУРТ у співпраці з Мережею ОГС Естонії (NENO) за підтримки Міністерства закордонних справ Естонії.

Впродовж двох днів на 24 майданчиках відбулися 160 дискусій. Цього року в центрі уваги були культура спілкування, зміст демократії та майбутнє країн Балтії.

«Ідея фестивалю зародилася шість років тому. На це нас надихнув шведський досвід. Однак там аналогічний захід має політичний характер. Його мета в тому, аби зібрати представників політичних партій і журналістів разом для обговорення важливих питань. Ми в Естонії по-іншому подивилися на формат і сконцентрувалися на громадянському суспільстві.

Перший рік, коли ми започаткували Фестиваль думок, був кризовим для Естонії – в суспільстві відчувалася недовіра й не було місця для спілкування поза контекстом «закритих дверей». Формат фестивалю сприяє тому, щоб дискусії, які тривають у суспільстві, були аргументованими й продуктивними, щоб активісти пропонували шляхи вирішення проблем, а люди навчилися слухати один одного.

Ми хочемо надати майданчик, де представники різних сфер діяльності можуть поспілкуватися між собою, поставити запитання міністру або виразити власну думку, зробити перший крок до діалогу. Звісно, на фестивалі неможливо вирішити всі проблеми, але це змога розвинути дискусійну культуру. Навичка «правильно почути» допомагає порозумітися. Саме в цьому полягає довготривала мета фестивалю», – прокоментувала представниця Мережі ОГС Естонії (NENO) та комунікаційна менеджерка Фестивалю думок в 2015-2017 роках Катерина Данілова.

Фестиваль відбувся у невеличкому містечку Пайде, населення якого складає всього сім тисяч жителів. Місце проведення обрали не випадково – Пайде розташоване в географічному центрі Естонії. Близько 100 волонтерів допомагали в організації та проведенні фестивалю, який за два дні відвідало близько 10 тисяч людей.

«Фестиваль допомагає розвитку Пайде, але спочатку нас зустріли з недовірою. З кожним роком у нас все більше волонтерів з цього міста. Пайде переймає практики проведення фестивалів і застосовує їх. Наприклад, цьогоріч міська управа декілька днів працювала на вулиці. Люди могли підійти та поспілкуватися з адміністрацією на теми, які їх цікавили. Таке відкрите управління створює атмосферу співпраці. Діалог призводить до того, що я починаю довіряти своєму опоненту, навіть якщо не згодна з ним», – додала Катерина Данілова.

Програма фестивалю формується відкрито, а ідеї для дискусій можуть подавати як неурядові організації, так і фізичні особи.

«Я беру участь у фестивалі думок вже втретє. Спершу потрапила сюди випадково, інші рази вже свідомо. Адже щоб долучитися, думати над темою потрібно вже в січні, аби в лютому подати її на розгляд. Я брала участь у дискусії «Трудові будні соціального підприємця», яку організувала НУО «Кроки розвитку» (MTÜ Arengu sammud, – ред.), що безпосередньо займається соціальним підприємництвом.

Фестиваль думок – це наш простір, де люди з різних регіонів, з Таллінна, Едевіру, а я, наприклад, взагалі з Фінляндії, можуть обговорити актуальні питання. Для мене особисто важливо зустрітися з людьми, які працюють у цікавих сферах. Ми тут для того, щоб перейняти атмосферу фестивалю й отримати енергію для роботи на місцях», – зауважила лідерка проекту із соціального підприємництва The BookShelf Estonia Ольга Щеглова.

Для фестивалю немає маленьких або неважливих проблем. З кожним роком він розвивається і стає все вагомішим для громадянського суспільства Естонії.

«Для неурядових організацій дуже важливо брати участь в подібних заходах. Естонський жіночий центр досліджень (ENUT) кожного року бере участь у Фестивалі думок, починаючи з першого. Уже зимою ми шукаємо теми для організації дискусій, в деяких виступаємо як організатори, в інших – як учасники. Ми цінуємо таку можливість, знаємо, що на фестиваль приїдуть представники всіх сфер громадського та суспільно-політичного життя Естонії. Ми дізнаємося про результати та досвід наших колег. Однак головне на фестивалі – ідеї про організацію життя на місцях. У нас щойно відбулася реформа самоуправління. І фестиваль – це місце, де ми можемо поспілкуватися про результати та проблеми цієї реформи. Також сьогодні я брала участь в обговоренні системи охорони здоров’я, а завтра долучуся до панельної дискусії щодо проблем освіти», – прокоментувала голова правління Естонського жіночого центру досліджень (ENUT) Реет Лайя.

Прибувши в Естонію напередодні фестивалю, учасники ініціативної групи з України побували за лаштунками.

«Це дуже цікавий досвід для України. Особливо вдало обрана локація – невелике містечко. В Україні багато активних громад, де можна організувати захід і які відчувають потребу в подібних форматах. Моє переконання – такі речі в Україні робити треба! Фестиваль думок в Естонії виправдав мої очікування. Приємною несподіванкою став креативний підхід до оформлення», – зазначив голова крайової управи Спілки української молоді Андрій Фендик.

Після здобутого досвіду ініціативна група лідерів українських ОГС вже планує реалізувати подібну ініціативу в Україні.

Навчальний візит здійснено в рамках спільного проекту Мережі ОГС Естонії (NENO) та Ресурсного центру ГУРТ за фінансування Міністерства закордонних справ Естонії.

• Мережа організацій громадянського суспільства України може бути важливим каналом горизонтальної комунікації та механізмом впровадження інновацій. Мережа підвищить спроможність окремих організацій, що до неї входять, допоможе впливати на владу, донорів і суспільство. Мережа підсилить кожного з учасників та відкриє можливості для зростання та збільшення ефективності. Мережа дозволить українському громадянському суспільству стати паритетним учасником діалогу з органами центральної та місцевої влади, а також національними та міжнародними донорськими організаціями.

Фасилітатором зустрічі виступив Джо Тьопфер, консультант із розвитку організацій та менеджменту. Робота на конференції проводилася за його методикою: формат передбачав аналіз минулого та сьогодення і пошук майбутнього, учасники працювали в малих групах та робили загальні презентації, дискутували та продукували ідеї. Впродовж трьох днів гості конференції мали змогу познайомитися та поспілкуватися, як в робочих групах, так і особисто. І в підсумку – розробити спільне бачення національної мережі організацій громадянського суспільства в Україні.

На початку першого дня конференції учасники сфокусувалися на минулому (від 2000 року до сьогодення): згадували як особистий досвід, так і важливі події в Україні і світі. Результатом роботи стало велике «панно», на яке вписали Обаму і Трампа, 11 вересня і кризу 2008 року, «Кучму геть» і війну Росії з Грузією, розширення Європейського Союзу і війну України з Росією.

Після того, як учасники проговорили результати аналізу минулого громадянського суспільства в Україні та впливу глобальних факторів, вони перейшли до сучасності. Наступним завданням учасників було у форматі «мозкового штурму» згадати актуальні суспільні тенденції, що впливають на формування національної мережі ОГС України, та визначити їхню спрямованість та важливість. «Мапа роздумів» явила собою результат загальної інтелектуальної співпраці учасників.

Впродовж другого дня учасники продовжили аналізувати сьогодення і розмірковували, як тенденції, які вони вчора визначили, пов’язані з діяльністю їхніх ОГС. Далі учасники продовжили роздуми над своєю роботою в аспекті досягнень та недоліків. Як з’ясувалося, представники ОГС пишаються довірою до них, результатами власної діяльності, наполегливістю, волонтерством, досвідом, наявністю зв’язків. Але їм було прикро через те, що співпраця з владою проблематична, суспільство пасивне, реформи неефективні, управлінці ГО недостатньо кваліфіковані та професійні. Також присутні згадали, що: в їхній діяльності багато звітності, вона забюрократизована, існує проблема формального підходу до виконання проектів, корумпованості ГО, невідповідності їхньої діяльності реальним потребам суспільства, тому інколи мобільні волонтерські ініціативи бувають ефективнішими, ніж “старі” інституціалізовані організації.

Завершивши аналіз, гості конференції перейшли до власне формування сценаріїв майбутнього. Цим вони займалися і в останній, третій, день події. Пошук бажаних сценаріїв розбудови національної мережі ОГС в Україні відбувався зокрема і в креативній формі: учасникам запропонували уявити, що на календарі 30 листопада 2020 року, і всі їхні мрії втілені в життя. Останнім кроком було узгодити шляхом колективної роботи всі бажані сценарії та викласти підсумки у формі реальних дій: що зробити, з чиєю допомогою і в які терміни.

Окрім оформлення результатів інтелектуальної праці представників ОГС в певні підсумки напрацювань у документованій формі, одним з ефектів заходу стала самоорганізація учасників, які створили власний віртуальний мережевий простір для знайомства, обміну думками та співробітництва. І в якому, можливо, будуть взаємодіяти й надалі. Ресурсний центр ГУРТ, як організатор, успішно виконав свою роль мережевого агента та драйвера створення простору для взаємодії, платформи для комунікації лідерів ОГС України.

Думки і коментарі учасників та організаторів конференції:

Богдан Маслич, виконавчий директор Ресурсного центру ГУРТ: РЦ ГУРТ не прагне когось «усиновити» або очолити. Нам потрібна мережа ОГС, щоби брати в ній участь, а не «сісти» на неї зверху. У нас є стратегічний план, і там є такий пункт – «посилення впливу організацій громадянського суспільства в Україні». І ми щиро вважаємо, що така мережа – це інструмент для реалізації цього пріоритету. Те, що напланували впродовж конференції учасники – це не наше, ми не присвоюємо це собі і не візьмемо за це відповідальність. Але ми з радістю готові надати всі доступні нам активи, щоби ваші благі плани здійснилися.

Василь Романюк, посольство Швеції в Україні, координатор проектів співробітництва: Майбутнє національної мережі ОГС в Україні повинно базуватися на засадничих принципах дотримання прав людини, на тій філософії та цінностях, які зокрема намагається просувати Швеція. Це – недискримінація, рівна участь, прозорість та підзвітність. До усіх процесів прийняття рішень повинні бути залучені всі члени суспільства: і старе покоління, і молоде, і вразливі верстви населення, і меншини, незалежно від їхнього економічного чи соціального статусу, освіти тощо. Прийняття рішень, прозорість витрат, формування концепцій, ідей – все це повинно бути предметом публічного обговорення, дискусій. Експертне середовище може казати, що знає краще як зробити, але почути потреби і голос кожного є важливим для всеохоплюючого процесу. Також необхідним є звітування перед цільовою аудиторією, стейкхолдерами, громадою, суспільством. Тобто: нікого не виключаємо, всіх включаємо, чуємо та звітуємося. Це універсальний правозахисний підхід.

Катерина Данілова, представниця Мережі ОГС Естонії (NENO): Мені подобається те, що тут, на конференції, представлені різні думки: і критика, і аргументована критика, і заперечення. Учасники не говорять однакові речі. А також те, що відбувається пошук не тимчасового компромісу, а справжнього рішення. Бо компроміси на довгих дистанціях не діють. А треба випрацювати такі рішення щодо розвитку ОГС, які би задовольнили усіх.

Павло Худ, директор Школи журналістики Українського Католицького Університету (УКУ): Дуже важливо, що люди зійшлися разом і створилася атмосфера, коли вони між собою взаємодіють. Сьогодні ГУРТ виступив цією об’єднуючою ланкою. ГУРТ не каже що робити і як робити, але він допомагає людям спілкуватися. Зрозуміло, що коли подія закінчиться, люди втратять це фізичне відчуття присутності один одного і не будуть активно взаємодіяти. Почасти люди живуть і працюють паралельно, а важливо, щоби був хтось, хто допоможе їм перетнутися. Повинен бути той, хто спонукає до взаємодії. Ми повинні бути в мережі, і завдання ГУРТа, як мережевого агента, допомагати ОГС взаємодіяти.

Іван Харченко, голова правління ГО «Пролісок-Бердянськ»: Громадським організаціям однозначно потрібно об’єднуватися в мережу. Бо ми вже багато років про це говоримо, і можемо ще стільки ж розмовляти. Мережа буде підвищувати спроможність окремих організацій, що до неї входять, впливати на владу, на донорів і на суспільство в цілому. Єдине питання – як це має бути, чи юридично оформлена організація, чи якось інакше. Юридично оформлена буде «зрозумілішою» для донорів і влади, з нею легше співпрацювати. Але можна створити і горизонтальну структуру, як нам розповіли в Естонії, за принципом «морської зірки». Коли, наприклад об’єднуються три найсильніші організації, а в них уже є свої локальні партнери і так далі. Також важливе питання репутації. Щоб організації, які входять до цієї мережі, не були «одноденними», щоб в них був досвід роботи. Тут організаційна структура може заважати, оскільки при підписанні меморандуму про співпрацю або іншого офіційного договору буде складно вивести зі складу об’єднання організацію, що не виправдала довіру. У разі відсутності офіційно закріпленої структури це зробити простіше. Ще одна загроза – це співпадіння з регіональною структурою. Наприклад, якщо є обласні осередки і є районні, то обласні будуть домінувати. І тут два варіанти – або зруйнувати цю регіональну структуру, або очолити її. І знову наголошую, що важливою є репутація. Якщо є в регіоні організація, якій довіряють, то з нею захочуть об’єднуватися інші. А якщо буде якась організація, яка не захоче чи буде проти, – будь ласка, створюйте свою мережу.

Ганна Кіященко, голова Полтавської філії Суспільної служби України: Я вже давно беру участь у цьому проекті, їздила з ініціативною групою до Естонії для отримання досвіду створення такої мережі. Вважаю, що дуже важливо бачити одне одного на таких заходах, дізнаватися, хто чим займатися, щоб потім залучати одне одного до різних проектів. Мені здається, що треба створити декілька мереж чи асоціацій. І щоб вони об’єднувалися для вирішення певних суспільних проблем, об’єднувалися спільною метою, коли треба щось зробити. Це такий проблемно-орієнтований підхід. Ми намагалися щось подібне зробити серед організацій Полтавської області, а якщо це буде всеукраїнська мережа – то це матиме більше впливу.

Станіслав Жолудєв, ВГО «Комітет виборців України”, голова правління: Важливість створення мережі ОГС для мене зрозуміла вже давно, я був учасником ініціативної групи ще в 2006 році. Але, на жаль, у нас громадські організації (як і партії) – «лідерського типу», кожен носиться із своєю «самістю». Частково це виправдано, багато хто є експертами в тих питаннях, якими вони займаються. Але коли мова йде про об’єднання, починається перетягування ковдри. Люди вдаються у такі деталі, які на даному етапі не актуальні: хто буде отримувати кошти, яких ще немає, хто буде їх розподіляти, якими сферами діяльності будемо займатися. Потрібно, аби відбувся переламний момент, аби усі припинили бачити лише своє і відкрилися. Але не всі спроможні сприймати нову інформацію. Як влучно хтось помітив, сьогодні тут зібралася вікова група +/- 40 років, а молоді тут немає. Тут представлений такий віковий зріз, який стереотипно мислить, перебуває в полоні певних ідей, важко сприймає зміни. Ми говоримо про майбутнє без молоді. Звісно, в плані концепції, загальної організації – молодь цього не зробить, Ми повинні дати їм готову діючу модель, працюючий механізм, але впроваджувати все це повинні ті, хто прийде за нами.

Захід проходив у рамках проекту «ТрансФормуй ГУРТ!», що реалізується Ресурсним центром ГУРТ у партнерстві з Мережею організацій громадянського суспільства Естонії (NENO) за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Естонії.

Своїм досвідом поділилися експерти NENO Катерина Данілова та Тоомас Роолайд. До заходів у двох містах долучилися понад 50 очільників і менеджерів провідних громадських організацій.

Учасники розглядали три блоки тем, кожен із яких супроводжувався прикладами з естонського досвіду аналогічної діяльності. Завдяки інтерактивним вправам активісти змогли глибше й детальніше попрацювати з темою.

Лідери ОГС дискутували щодо того, в якому напрямку має розвиватися громадянське суспільство України і що йому для цього потрібно, які інструменти доречно використовувати для досягнення кращих результатів, як налагоджувати співпрацю між організаціями. Під час дискусій учасники наводили приклади з роботи власних ОГС та розмірковували над тим, як можна застосовувати здобутки.

Ірина Гайдучик, голова ОМГО «Волинський Інститут Права» з Луцька, поділилася своїми висновками: «Українська та естонська моделі громадянського суспільства різні. Але модель роботи наших естонських колег можна взяти за основу. Наш громадський сектор треба ще розвивати. Естонські організації не конкурують між собою, і це треба взяти на озброєння. Українські організації здебільшого ще не готові ділитися владою, повноваженнями і фінансами. Тренери розповіли нам, як зробити так, щоб організації, які мають більший досвід, навчили тих, хто хоче працювати, але потребує підтримки. Цікаво було б створити модель на регіональному рівні і подивитися, як це функціонує. А національний рівень – це те, до чого нам треба йти».

Думками щодо становища та подальшої трансформації громадянського суспільства проділився Руслан Костюкевич, координатор проектів ГО «Регіональний центр євроінтеграційних проектів» з Рівного: «Громадський сектор України активно розвивається з 2014 року, але шляхи цього розвитку неоднорідні. Ми маємо запозичувати позитивний досвід того, як це відбувалося в інших країнах. Притому потрібно аналізувати, які інструменти виявляться доречними саме в наших умовах. На мою думку, консолідація громадського сектора має бути тематичною, тобто організаціям варто об’єднуватися відповідно до своїх завдань та інтересів».

Андрій Карпенко, член правління ГО «Центр культури та розвитку «Горизонт» з Полтави, зазначив, що тренінг був динамічним і змістовним: «Ми зацікавлені у членстві в мережі ОГС, яка має створитися для побудови потужного громадського руху і зможе вести конструктивний діалог із владою та допомагати в нових громадських ініціативах. З досвіду естонських колег в українських реаліях можна використати модель мережі, принципи спрощення документообігу, засади співпраці з донорами та представниками місцевого врядування».

Проте, на думку учасників, у нас існує й низка перешкод для такої діяльності. Ірина Фоменко, голова правління ГО «Фонд «Професійний розвиток Харкова», яка у 2016 році в рамках проекту була з навчальним візитом в Естонії, зазначила, що українським організаціям усе ще не вистачає потреби об’єднуватися. Таку потребу слід створювати.

Цікавими були спостереження тренерів. Катерина Данілова, експерт з комунікацій, представниця Мережі організацій громадянського суспільства Естонії, відзначила: «Запрошені на тренінги учасники виявилися дуже різними – у підходах, які вони використовують, у стилях управління організаціями, а також у своєму баченні майбутнього України. Що їх об’єднує? Передусім незадоволення контактами з владою – на рівні систематичності, чесності владних структур. Також відчувається незадоволення тим, що різним організаціям важко приходити до єдиної думки, коли треба звертатися до цих структур. А ще цих людей єднає енергійність і готовність боротися. Якщо говорити про регіональні відмінності, то зі сторони можу сказати, що їх у вас не так багато, як вам може здаватися».

«Відчувається, що люди тут давно й систематично працюють, – зазначив Тоомас Роолайд, консультант зі стратегічного розвитку неприбуткових організацій, представник Мережі NENO. – Вони по-справжньому розуміють свою цільову групу, знають різні підходи, як можна цій групі допомогти. Але разом з тим люди працюють з великими емоційними очікуваннями, і тут важливо, аби вони не «вигорали», адже процеси в третьому секторі є дуже тривалими і результати вимагають часу. Також потрібно вміти зосереджувати увагу. Коли хочеться багато чого зробити – втрачається фокус. А цього не має відбуватися».

Усі зацікавлені в розбудові громадянського суспільства України могли послухати фахівця з Естонії Івана Лаврентьєва, який має великий досвід роботи в цій сфері, адже протягом п’яти років працював у Мережі ОГС Естонії (NENO), де займався питаннями комунікації та програмами розвитку для ГО, а також співпрацював з об’єднаннями некомерційних організацій та активістів в Естонії й інших країнах.

Порівняно з Україною, Естонія значно менша за розміром та чисельністю населення. Однак на 1,3 млн жителів там зареєстровано близько 32 тис. громадських об’єднань (приблизно третина – квартирні або особистісні товариства). Найчастіше діяльність організацій стосується соціальної сфери, культури чи спорту. Крім цього, спікер запропонував до уваги слухачів інформацію про те, як ведеться робота з цими організаціями.

Під час другої частини вебінару спікер запропонував конкретні кейси – учасники мали змогу перейти на сторінки цих ініціатив та організацій і в разі потреби дізнатися додаткову інформацію.

Хоча між реаліями естонського та українського суспільства є відмінності, практика іноземних колег може стати у нагоді представникам вітчизняних ОГС. Відеозапис вебінару дивіться за посиланням.

Як показує практика багатьох європейських країн, коли об’єднані організації громадянського суспільства виступають єдиним фронтом у діалозі між громадським сектором та різними державними і недержавними інституціями, у них значно збільшуються шанси бути почутими. Мережа ОГС дає можливість ефективніше вирішувати соціально значущі проблеми.

Але у вітчизняних реаліях ідея створення такої мережі викликає немало запитань. Представники українського громадянського суспільства прагнуть знати більше про переваги такої консолідації та можливі підводні камені. Ресурсний центр ГУРТ виступив ініціатором обговорення ідеї створення національної мережі ОГС, до якого могли долучитися ГО з усієї України.

Засідання фокус-груп пройшли у Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Харкові та Луцьку протягом грудня 2016 – лютого 2017 років. У заходах взяли участь менеджери провідних регіональних громадських організацій. На обговорення виносився широкий спектр питань: від стратегічних – мета діяльності і цілі майбутньої мережі – до суто організаційних – як саме працюватиме мережа, хто буде управлінським центром та із яких джерел вона фінансуватиметься. Представники громадського сектора також міркували над можливими критеріями членства, структурою, шляхами координації та врядування; з’ясовували, які ресурси потрібні для функціонування системи та чи доречним буде запровадження членських внесків.

Дискусії, які зав’язувалися в процесі обговорень, показали, що з багатьох питань консенсусу поки досягнути складно. Проте представники ОГС сходяться на тому, що існують очевидні проблеми, які потребують активних дій. Зокрема, вказують на недостатність взаємодії ОГС із владою та суспільством, відсутність партнерських взаємин із владою на всіх рівнях, низьку спроможність ОГС загалом.

Також вони визнають, що громадські організації слабо впливають на пріоритети донорської підтримки, тому потреби сектора не завжди враховуються. Тож мережа організацій громадянського суспільства бачиться як платформа для комунікацій, пошуку партнерів, співпраці ОГС із різними впливовими інституціями та між собою, підвищення професійного рівня сектору. Вона має створювати можливості для громадських організацій, а не обмежувати їх у діях чи повноваженнях.

Повний зведений звіт за результатами проведення фокус-груп щодо створення Національної мережі ОГС України дивіться за посиланням.